Роки летіли. Орися тягнула все сама. І город, і роботу в аптеці, і школу, і гуртки, і перші сльози доньки через нерозділене кохання. Вона була поруч завжди. І здавалося, що того вистачає.
Орися завжди була сильною. Не гордою, не різкою – саме сильною. Вона вміла все зробити, мала руки, які знали, як
Читати далі