«Хай ідуть служити депутати та їхні сини! Воювати мають усі. Це справедливо! » Бійці в очікуванні ротації
Майже рік тисячі бійців Збройних сил перебувають на фронті. Люди, які до 24 лютого здебільшого були цивільними, місяцями живуть у бліндажах і траншеях, перебуваючи під обстрілами. Наприкінці січня президент Володимир Зеленський оголосив про формування резерву війська, щоб захисники мали можливість відпочити. Проте мобілізація обурює частину суспільства в тилу. Що думають про це військові та як відсутність системних ротацій вплинула на них — у матеріалі hromadske.
«Хай ідуть служити депутати та їхні сини»
Українці записують і публікують у соцмережах відео, на яких представники військкоматів ходять вулицями та вручають повістки. У коментарях на це реагують по-різному: «Ніхто ні перед ким не зобов’язаний», «Хай ідуть служити депутати та їхні сини», або «Я не беру гітару в руки, тому що не вмію на ній грати. До всього треба мати хист».
Така реакція дивує бійців на передовій.
«Може, пора нас підмінити, хлопці? Підставити плече? Чому хтось думає, що може відсидітись у тилу, поки ми будемо воювати? Чому хтось сподівається, що його це омине? Воювати мають усі — це справедливо. Я розумію, що далеко не кожен хоче лізти в окопи. Однак від війни не сховатися — це лихо торкнеться кожного. А якщо всі візьмуть і розійдуться? Будемо чекати, коли “кадирівці” чи росіяни постукають у двері?» — каже військовий із позивним «Майор», який до повномасштабного вторгнення працював інженером.
Два місяці тому він зазнав кульового поранення у плече під час стрілецького бою з росіянами. Зараз проходить реабілітацію та готується повернутися на фронт, де майже без відпочинку пробув 8 місяців. Такий режим, зізнається, позначився на його стосунках із родиною.
«Давали 5 днів перепочинку, але це ні про що. Приїхати додому на 5 днів, а потім бачити ті сльози, коли мусиш їхати — то краще взагалі не приїжджати. Моїй дитині 5 років. Зараз формується її особистість. За той час, поки я був на фронті, вона стала зовсім іншою. А я пропускаю цей етап її дорослішання», — розповідає «Майор».
Військовий ЗСУ із позивним «Майор»
надано hromadske
Військовий із позивним «Майор» зазнав кульового поранення у плече під час стрілецького бою з росіянами
надано hromadske
Інфаркти на фронті
До того ж у чоловіків після сорока, які до 24 лютого були цивільними й не мали належної фізичної підготовки, проявляються хронічні захворювання, розповідає боєць Назар (ім’я змінене — ред.). Щоб захистити свою дружину й дітей, він полишив лікарську практику і вступив у тероборону. 5 місяців майже безперервно провів на «нулі».
«Війна триває вже 11 місяців, а світла в кінці тунелю ми не бачимо. Багато таких, як я, що прийшли на першому пориві, а зараз бачимо — заміни нам немає. Це трохи пригнічує. Дехто не витримує фізичних навантажень. В одного порвалися зв’язки на ногах через великі навантаження — це ж бронік плюс уся викладка. Ми ходимо пішки досить багато. Йому робили складну операцію», — розповідає Назар.
За словами бійця, на передовій трапляються непоодинокі випадки інфарктів.
«Серце хапає, коли ти кілька діб на позиціях під обстрілами. Це виклик для серця та гормонального рівня. Не всі витримують. Потім просто людей забирають із позицій у критичному стані. Я не кажу навіть про те, що внаслідок активних бойових дій є 200 і 300, багато хто з контузією», — каже чоловік.
«Байдуже, куди йти — аби якнайдалі від війни»
Якщо військові постійно перебувають на передовій, під артилерійськими обстрілами — їхня психіка швидко виснажується, ділиться з нами військовий Андрій (ім’я змінене — ред.). Якось він провів цілий тиждень під вогнем ворожих гаубиць.
«Інколи побратими втрачають самовладання, впадають у безпам’ятство. Кидають усе і під обстрілами йдуть геть, вилазять з окопів і наражають себе на небезпеку. Я їх затягував назад. Людина в такому стані не думає, а просто хоче покинути місце бойових дій. Організм настільки втомлений, що байдуже, куди йти — аби якнайдалі від війни».
Сам Андрій — професійний військовий, воює з 2014 року, і за цей час у нього з’явився своєрідний захисний механізм, який рятує під час обстрілів.
«Ти завмираєш, поринаєш у думки. Тобі здається, що це кілька хвилин, а насправді твої побратими потім розповідають, що ти завис на дві години. Це моя реакція на стрес», — розповідає Андрій і додає, що краще так посидіти певний час під обстрілом, аніж тікати світ за очі й потрапити в зону ворожого вогню.
Боєць ТРО Сергій Костинський
надано hromadske
Марафон на витривалість
Збройним силам необхідно запровадити механізм регулярних ротацій, вважає боєць ТРО Сергій Костинський. Він згадує, що торік його підрозділ 8 місяців перебував у польових умовах.
«Крайній стан морального виснаження та фізичної втоми. Ти тотально втомлений. Не бачиш рідних, недосипаєш, живеш у складних бойових умовах. Це все накладає свої відтінки. Такого не має бути. Потрібно, щоб людина була постійно в тонусі — тільки так можна ефективно виконувати бойові завдання. У кожному батальйоні різна ситуація, однак це має бути уніфіковано, ми не повинні наслідувати росіян, які зневажають своїх солдатів. Ми не маємо повторювати цю радянську практику».
Як зазначає Костинський, війна — це марафон на витривалість, а отже необхідно запровадити систему, за якої підрозділу після трьох бойових місяців будуть давати півтора місяця на відновлення.
«Через відсутність відпочинку в нас з’являється багато санітарних утрат, яких можна було б уникнути. Крім того, через утому на фронті люди починають робити помилки, від яких гинуть», — розмірковує військовий.
Ротація відбувається на розсуд вищого командування. Якщо говорити про системну заміну військових, то вона здійснюється лише всередині деяких підрозділів, а не в загальному форматі, стверджує військовий експерт Сергій Згурець.
«Це означає, що немає достатньої кількості підрозділів, частин, які можна було б забезпечити з великою ефективністю. Відведення підрозділу з лінії зіткнення створює військові та логістичні проблеми, послаблюються позиції. Тобто це додаткові ризики, особливо під час інтенсивних бойових дій», — наголошує експерт.
З питанням про те, якою є процедура ротацій і чи будуть міняти всіх тих, хто вже давно воює, ми звернулися до Генштабу. Нам відповіли, що не коментують ці теми.
Боєць ТРО Павло Чебурей із позивним «Чубакка»
надано hromadske
«Кожен день на війні зменшує шанси вижити»
Боєць ТРО Павло Чебурей із позивним «Чубакка» до повномасштабного вторгнення працював вебменеджером hromadske. Його підрозділ 130 батальйону 241 бригади територіальної оборони 5 місяців перебував у зоні бойових дій. Їм кілька разів обіцяли ротації. На позиціях вони мали бути місяць, але зрештою провели три. Ротація відбулася лише після публічних скандалів. «Чубакка» вважає, що керівництво держави має не лише дбати про ротації, а й дозволити демобілізацію всім, хто рік відвоював.
«Потрібно ставити людей перед вибором — або вони йдуть професійно воювати далі, або демобілізуються. Така схема хороша з огляду на те, що війна може затягнутися ще не на один рік. Існує дуже зручна позиція для командування і людей, які уникають служби: ті, хто воює нині, вже з досвідом — нехай і далі воюють. Але війна — це лотерея. Кожен день на війні зменшує шанси вижити. Якщо ми повоюємо ще рік, це збільшить наші шанси померти удвічі. Хтось інший в цю лотерею просто не гратиме», — розповідає військовий.
На думку Чебурея, так буде справедливо, адже за Конституцією всі громадяни мають однакові права та обов’язки. І захищати Україну — один із них. Тому він закликає немобілізованих громадян готуватися до служби: покращувати свою фізичну форму, опановувати зброю та проходити курси тактичної медицини.
«Мені хочеться усвідомлення від цивільних, що ми теж потребуємо заміни. Сьогодні вони сидять у ресторанах, відпочивають — і це чудово. Але хочеться, аби вони розуміли, що завтра можуть стати військовими й піти на фронт. А ми станемо цивільними й підемо відпочивати в ресторани».
На сайті президента громадяни зареєстрували кілька електронних петицій, у яких просять те саме, що й «Чубакка» — дати можливість військовим, які рік пробули на війні, демобілізуватися. А втім, схожа петиція вже набирала 25 тисяч необхідних голосів — тоді і міністр оборони Резніков, і президент Зеленський відповіли, що у воєнний час військові можуть демобілізуватися лише згідно з 26 статтею закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» — після досягнення 60-річного віку, за станом здоров’я, через обвинувальний вирок суду тощо.
Єдине, на що точно можуть розраховувати військовослужбовці під час війни — це відпустки. 1 грудня парламент надав їм таку можливість. Військового можуть відпустити на 10-денний відпочинок, не враховуючи дороги.