З ким одружувались вільні козаки, від яких пішов сильний і самобутній народ
У стародавні часи на землях, де зароджувалося козацтво, ніколи не було кріпацтва, панщини. І козаки, як закляті вороги кріпосного рабства, не одружилися з поневоленими кріпацькими жінками. Вони боялися цим передати наступному поколінню психологію рабів. Вільний козак хотів, щоб його обраниця і подруга життя була також вільною. Хто і яким чином ставали дружинами славетних вояків читайте далі в огляді.
«Татарин йде!» (Фрагмент). Автор: Андрій Лях.
На зорі виникнення вільного козацтва козаки у більшості своїй не мали сімей. Небезпечне і тривожне життя, яке вони вели, абсолютно не сприяло сімейному життю. Дружини і діти були великим тягарем для войовничих чоловіків. Але з плином часу, життя брало своє і молоді козаки почали одружуватися.
«Викрадення». Автор: Франц Олексійович Рубо.
І тут постало питання: де брати дівчат? Своїх вільних козачок було зовсім мало, тоді і почали козаки обирати собі наречених з «ясирок» – вільних чужинок, взятих у полон під час походів на Кавказ, Персію, Крим.
У той час козаки з жодною країною не воювала так часто, як із Туреччиною, і тривали ці війни протягом 16-18 століть. Вони завжди повертались з багатою здобиччю: “тканинами, прикрасами, посудом зі срібла, зброєю східної роботи”. І приводили турецьких полонянок, яких і називали «ясирками». Воістину це були прекрасні трофеї.
«Туркеня». Автор: Карл Брюллов.
Полонянки-ясирки у більшості своїй були мусульманками із заможних, а частенько і шляхетних родин. Тому своїм жіночим характером впливали на козака-воїна у ліпшу сторону і привносили в побут козацьких громад культуру і звичаї своїх країн.
«Східна дівчина». Автор: Remzi Taskiran.
Жіноча рука в козацьких куренях наводила порядок, створюючи затишок. Козаки навертали у православну віру своїх дружин, і мусульманки: Надіра, Заїра, Дайра ставали православними: Надією, Зоєю, Дариною.
“Східна красуня”. Автор: Remzi Taskiran.
Таким чином запорізькі козаки у більшості своїй одружувалися з туркенями.
“Східна красуня”. Автор: Remzi Taskiran.
Однак уже в 19 столітті шлюби з ясирками стали рідкістю. У козацьких громадах закріпилася тенденція одружуватися лише на своїх. Відомо, що серед запорозьких козаків було соромно брати шлюб із не козачками. Але й нагальної потреби в цьому вже не було, так як нащадки туркень і татарок рясно заселили вільні землі, давши світу народ на диво сильний, красивий та самобутній.
«Українка». (1884). Автор: Костянтин Маковський.
Слід також зазначити, що зневажливе ставлення до жінок жорстоко обмежувалося у козацьких громадах. Наприклад, за згвалтування козака могли і стратити. Відносини між козаком і козачкою були рівноправні і грунтувались на взаємопвазі. А після загибелі чоловіка дружина мала повне право на його майно і навіть тоді, коли козака стратили свої ж. Також вона могла розраховувати на довічне піклування громади.
«Поцілунок». Автор: Івасюк Микола Іванович
Більше того серед козаків існував звичай, завдяки якому жінка могла врятувати засудженого на смерть козака за будь-які провини, погоджуючись взяти із ним шлюб. Так згідно історичної нотатки, записаної Г.П. Надхіним у 19 столітті, дізнаємося: “Молодого козака, засудженого до смерті, підвели до плахи і почали зачитувати обвинувачувальну промову. І коли кат вже готовий був виконати вирок, із натовпу вийшла дівчина і накрила хусткою голову козака, тим самим даючи знак, що вона бере його собі за чоловіка і звільняє від страти.”
Козачка – господиня на всі руки майстриня
До честі жінок-козачок слід віднести їх дбайливість про чистоту своїх осель і охайність їх одягу. Ця відмінна риса зберігається і до цього часу. Ось такими були матері, і виховательки грізних козаків тих часів.
«Станиця. Біля криниці ». Автор: Андрій Лях.
“Козачка завжди була головна в курені, все господарство трималося на ній. Весь день і круглий рік козачка присвячувала роботі – по дому, по городу, в хліві, на винограднику. Там, де потрібно – вчасно прополоти, вичистити, полити, підв’язати. Козачка встигала і сіна накосити, і стіни побілити та ще всю сім’ю добре нагодувати-напоїти. А потім прийде час – потрібно урожай зібрати та зберегти: капусту заквасити, огірки засолити, терен замочити, вишню висушити…
… Трохи присяде козачка – треба шити одяг для себе і для дітей. По господарству на козака надії не було: то він на службі, то на зборах, то покликаний на війну. Але козачки ніколи не нарікали на своє становище, а під час виснажливої роботи в спеку, в пилюці вони примудрялися залишатися красивими і веселими” . А ще козачки завжди були веселі, якщо збирались разом, то одразу співали пісень.
Войовничі козачки
Обставини, наповнені постійною небезпекою, війнами та повстаннями, історично створили особливий тип жінки – захисниці свого будинку, сім’ї, інтересів козацької громади. Вони були дуже працьовитими, самостійними, сміливими, витривалими, відважними, які знали будь-яку роботу – в тому числі і чоловічу.
Проводжаючи чоловіків у походи, жінки-козачки брали на себе всі обов’язки і по господарству, і у вихованні дітей, і в забезпеченні їжею сім’ї. Життя у складних умовах загартовувало козачок, роблячи їх безстрашними і хоробрими, їм нерідко доводилося братись до зброї, відбиваючи набіги ворогів.
А володіли зброєю ці дивовижні жінки майстерно. Історія пам’ятає безліч подвигів козачок. Так у 1642 році 800 жінок, нарівні з козаками, відчайдушно відбивалися від турків у Азові. А в 1609 році Софія Ружинська, особисто командуючи 6000 козаками, взяла штурмом замок князів Корецьких у Черемошні.
Анна Золотаренко – третя дружина Богдана Хмельницького.
Видатною козачкою була і остання дружина Богдана Хмельницького Ганна Золотаренко. А дружина фастівського полковника Семена Палія – Феодосія могла не тільки дипломатично прийняти послів і управляти господарством козацького полку, а й повести у бій козаків.
Сестра полковника Івана Доща брала участь як кіннотник у боях із поляками на Волині, де і загинула. А ще нерідко після кровопролитних сутичок на полях боїв знаходили тіла убитих козачок, переодягнених у чоловічий одяг і пострижених під козаків.
Парасковія Сулима (дружина Гетьмана І. Сулими). Невідомий художник, перша пол. XVII ст .
Якості войовниць козачкам прищеплювалися з дитинства. Так, до 13 років дівчатка навіть грали у одні ігри з хлопчиками. У них вони осягали деякі військові премудрості, наприклад їзду на коні. Юні козачки могли не просто скакати верхи, а й давати раду каюку, спритно володіти арканом, луком і самопалом.
Знатні козачки з вищого суспільства
Час не стояв на місці, а разом із ним і культура, і освіта. І в цьому світлі вже стали з’являтися прекрасні жінки – нащадки колишніх ясирок – смуглолиці красуні, які полонили не тільки своєю зовнішністю, а й гострим розумом і особливим характером. Вони закінчували вищі навчальні заклади, університети, різні вищі жіночі курси.
Однак яка б гаряча кров не текла в жилах освічених козачок, їх погляди залишалися досить консервативними і вірними заповітам старовини. Вищим моральним ідеалом для нащадків козачок був Господь, а із земних цінностей – сім’я і домашній затишок.
Образи жінок козачок у мистецтві
Образ красуні чужинки, яка підкорила вільного козака, міцно увійшов до нашої культури за допомогою переказів та легенд, літератури і живопису.
«Їхав козак на війноньку». Автор: М. І. Кривенко.
«Побачення». Автор: Пимоненко М. К.
«Гість із Запоріжжя». Автор: Красицький Ф.С.
«Прощання». Автор: Юзеф Брандт.
“В похід”. Автор: Пимоненко Микола Корнилович