До Дня народження Сергія Корольова – українця, який відкрив для людства космос
Сьогодні, 12 січня, день народження Сергія Корольова – інженера, який відкрив для людства космос.
Три найбільш значущих досягнення на зорі космічної ери належать саме йому. Супутник. Гагарін. І перший в історії вихід у відкритий космос Леонова. Корольов був генієм і створив технології, що зробили можливими ці та багато інших досягнень. Сучасники називали його просто – “Головний Конструктор”.
ІЛЮСТРАЦІЯ: O0 DESIGN, MIDJOURNEY
Історія його життя – це історія людини, яка бореться з системою і здійснює свої мрії всупереч усьому. Це історія, яку варто розповісти у найкасовішому фільмі, знятому найкращою кіностудією. Власне, створення такого фільму є моєю особистою мрією протягом останніх п’яти років.
Сергій Корольов народився в 1907 році в Житомирі, був вихований матір’ю, бабусею та дідусем на українських піснях та в дусі запорізького козацтва. Не дивно, що його індивідуалістичний характер не надто добре поєднувався з колективістським, комуністичним режимом, що окупував Україну коли Сергій був ще дитиною. Він навчався в Одесі, а згодом закінчив Київський політехнічний інститут. Свій перший планер Корольов назвав “Коктебель”. Скільки ж змісту у цьому поєднанні топонімів сьогодні!
Корольов разом з іншим талановитим українським конструктором ракетних двигунів Валентином Глушком були заарештовані за надуманими підставами у 1938 році в рамках сталінського терору – божевільної серії арештів і розстрілів найрозумніших мислячих людей на окупованих радянською владою територіях.
Після допитів і катувань, зі зламаними щелепою і пальцями, майбутній батько освоєння космосу був відправлений до в’язниці ГУЛАГу – золотодобувного табору на Колимі, на крайньому сході Сибіру. Його засудили до конфіскації майна та десяти років виправно-трудових таборів у місці, де в нелюдських умовах і важкій праці люди гинули сотнями.
Лише завдяки надзвичайній наполегливості його матері, якій вдалося знайти контакти у верхівці компартії, у 1939 році вирок був переглянутий. Видали наказ про переведення Корольова до в’язниці у Москві. Але доки до нього дійшла ця звістка, Корольов вже був на межі життя і смерті, дуже хворий і без більшості зубів, які він втратив від цинги.
Але це був лише початок. Ледве доїхавши до Магадану, поспішаючи потрапити на пароплав “Індигірка” до закриття північної навігації на зиму – Корольов таки запізнився, що і врятувало йому життя.
Це був останній рейс “Індігірки” – судно натрапило на скелі в штормовому морі і затонуло, а 700 з 1100 його пасажирів загинули в катастрофі, яка стала відомою як “Радянський Титанік”.
За іронією долі, тих, хто вижив, врятував японський корабель, що знаходився неподалік, про що не повідомлялося аж до розпаду Радянського Союзу, оскільки комуністи не хотіли показувати людяність японців, з якими вони воювали.
ІЛЮСТРАЦІЯ: O0 DESIGN, MIDJOURNEY
Нарешті Сергій дістався до Москви у 1940 році і був направлений на роботу в “шарашку”, таку-собі установу радянських часів, яку сьогодні можна було б назвати інженерно-трудовим табором. Можете зупинитися і подумати над тим, як це звучить. Це такий же оксюморон, як відповідність слова “Союз” природі авторитарної радянської держави.
Але мрію Сергія про освоєння космосу неможливо було зупинити. Корольов став беззаперечним лідером радянської ракетно-космічної програми. Один за одним він реалізовував проєкти, у які спочатку ніхто не вірив. Його запуск “Супутника” дав старт космічній гонці, і хто знає, як виглядав би світ сьогодні, якби Сергій тоді не вижив на Колимі.
Олексій Леонов, якого Сергій пізніше зробить першою людиною у відкритому космосі, казав про нього: “Корольов мав репутацію людини надзвичайно порядної, але й надзвичайно вимогливої. Поруч із ним люди боялися зробити невірний крок, щоб не накликати на себе його гнів. До нього ставилися як до бога.“
Донька Сергія, Наталя, в інтерв’ю від 2006 року згадувала: “Скільки себе пам’ятаю, саме слово “Україна” вимовлялося у нашій родині трепетно, з великою любов’ю. <…> Він дуже любив Україну! Українські пісні, українську мову. Це точно. “Дивлюсь я на небо”, “Реве та стогне Днiпр широкий” – улюблені пісні бабці і тата”. Пісню “Дивлюсь я на небо” пізніше у 1962 році, спеціально для Сергія, виконає у космосі перший український космонавт Павло Попович.
Українськість виявлялася в ранніх статтях Корольова про ракети та ракетоплани, які публікувалися українською мовою в 1933 та 1934 роках у харківській газеті “За техніку” (в той час, коли російська мова була домінуючою, особливо в технічній літературі). У цих публікаціях він обґрунтовує переваги рідинних ракетних двигунів над твердопаливними.
Окрім згаданих вище досягнень, Корольов мав багато інших ідей і працював над різними проєктами. Саме він був розробником перших зондів і дослідницьких апаратів, включаючи перші зонди та дослідницькі апарати на Місяць, Венеру та Марс. Деякі з них приземлилися вже після його смерті.
Сергій розробив знамените сімейство ракет Р-7, конструкція яких використовується і сьогодні, і легендарний космічний корабель “Союз”, який вперше полетів у 1966 році і навіть тепер, у 2023 році, усе ще доставляє людей і вантажі на Міжнародну космічну станцію. Більше того, між завершенням програми Space Shuttle у 2011 році та демонстраційним польотом космічного корабля SpaceX Crew Dragon у 2020 році, “Союз” був єдиним засобом дістатися до МКС та повернутися з неї.
Сергій Корольов помер у січні 1966 року у віці 60 років. Його смерть досі залишається таємничою, з різними суперечливими версіями. Знайомство з КДБ і перебування на Колимі точно не додали здоров’я Корольову, а дехто каже, що він “занадто багато знав”.
Яким би було освоєння космосу, якби він прожив довше? Чи побачили б ми продовження космічної гонки? Чи можливо, радянські та американські місячні бази в 70-х роках, і першу людину на Марсі в 90-х? Можете подивитися серіал “Заради всього людства” (“For all Mankind”) на Apple+, який змальовує саме таку версію альтернативної історії.
ІЛЮСТРАЦІЯ: O0 DESIGN, MIDJOURNEY
Улюбленою повсякденною фразою Сергія було “Хлопнут без некролога”. Це відображало його ставлення до системи, з якою доводилося працювати і частиною якої він був.
Саме існування Корольова та справжнє ім’я були державною таємницею до самої смерті Сергія, щоб захистити його від можливих замахів з боку США за часів Холодної війни. А досягнення Корольова і десятків талановитих інженерів показувалися як “колективні досягнення радянського народу”. Некролог усе ж з‘явився, і лише з нього люди довідалися про ім‘я Конструктора і побачили його фотографію.
Що ж, настав час розказати світу справжні історії таких героїв, як Корольов. А за ним – історії тисяч талановитих людей, пригноблених радянським режимом. Показати СРСР таким, яким він був насправді – Окупаційним імперіалістичним режимим. Тюрмою для націй, а не союзом зі своєю брехливою й оманливою назвою.
Для того, щоб люди в усьому світі надихалися здобутками “Великої російської культури” і такими, як Достоєвський чи Чайковський, треба було замучити і вбити тисячі таких, як Леонтович, Стус, Курбас, і Горська. Їхні прізвища мало про що говорять тим, хто поза Україною, і в цьому то й біда.
Сергій Корольов – інженер, який запустив людство у космос; індивід проти колективістської системи; українець, який вистояв під час радянських репресій. З особистими драмами та історіями кохання, яких вистачило би на кілька романів. Здійснив свої мрії, незважаючи ні на що. І залишив слід в історії людства нарівні з Архімедом, Гутенбергом та Едісоном.
З усього цього вийшла би чудова голівудська історія.
Якщо ви знаєте продюсера, сценариста, режисера, актора чи будь-якого кінематографіста світового рівня, який хотів би попрацювати над фільмом про Корольова – будь ласка, дайте мені знати.
З днем народження, Сергію!
Україна пишається вами, і ми працюємо над тим, щоб українським дітям ніколи не довелося пережити те, що довелося прожити вам.
Дуже дякую за коментарі до попередніх версій цього тексту Роберту Зубріну, Дарці Джалі, Антоні Ріхтеру, і Лесі Ажнюк.
Всі ілюстрації O0 Design, Midjourney
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.