– Мені справді хочеться знати, що ти відчуваєш. Будь ласка, поділися зі мною. Обіцяю, що слухатиму уважно
Костика друзі запросили в лазню. У дружини чоловік відпрошуватися і не збирався – ще не вистачало перед нею принижуватися. Приїхав вчасно, збираючись як слід відпочити і вилити душу товаришам.
Незважаючи на очікування, друзі його не підтримали:
– Ні, ну це ти, братику, забрехався! – дружно загуркотіли чоловіки, – Оленка в тебе дівка хоч куди! Та на неї весь курс облизувався, а вона на тебе запала! Не могла перетворитися на чудовисько, яке ти описуєш!
– Хлопці, це вона раніше була хоч куди. Зараз зовсім інша справа, ви б її бачили! – виправдовувався Костя, – знаєте, у мене ні-ні та й промайне думка – може, когось на стороні завести?
– Костя, ти це кинь! Навіть не думай! – розпалившись, кричав найкращий друг Кості, Сергій.
У лазні було жарко. Періодично хтось із компанії виходив освіжитися в басейн. Костя повільно цідив пінний напій і тихо злився. Друзі на його одкровення відреагували зовсім не так, як він очікував, чомусь вони всі стали на бік його дружини.
Оленка завжди була справжньою зіркою. На неї задивлялися в школі, через неї сварилися в старших класах. І інститут не став винятком: однокурсниці заздрили, однокурсники навперебій запрошували на побачення. Ось у такій атмосфері заздрощів і захоплення пройшла її безтурботна юність.
Складно сказати, чим підкорив її серце Костя. Може, своєю відчайдушністю і легким ставленням до життя? Хоча… у кого воно не легке у вісімнадцять-то років?
Хай там як, Костю вона одразу почала виділяти з-поміж шанувальників. А коли на її очах він врятував дитину, буквально витягнув її з-під коліс вантажівки, яка втратила керування, вона і зовсім стала до нього прихильною.
До того ж Костя на Олену не напирав, як інші, взаємності в плані чогось “близького” і дорослого ніколи не вимагав, і це теж зіграло йому на руку. Олена не хотіла, щоб нею користувалися, а тому честь дівочу берегла суворо.
Костя дуже пишався красою своєї нареченої. Олена прийняла його пропозицію через півроку залицянь і на весіллі просто світився від щастя, навіть незважаючи на інтриги заздрісниць-подруг.
– Маріє, ви здуріли чи що, на весілля в білих сукнях приперлися? – мати Олени була в жаху від того, що всі подружки доньки заявилися на урочистості в довгих білих вбраннях і зараз виговорювала головній доньчиній суперниці, – навіщо такі вибрали? Це ж весілля Оленки! Ви ж на себе всю увагу перетягуєте! Так не можна, я просила ж будь-який колір вибрати, тільки не білий!
Марія, Оленкіна заклята подруга і конкурентка, підмовила інших дівчат. Ну, щоб Оленці життя медом не здавалося. І тому вся жіноча частина курсу одягнулася в білосніжне.
– А нехай побіситься, – шипіла в спину нареченій Марія, – яка Оленка все-таки гадина! Костю спокусила, під вінець потягла. Пузом у РАЦС заштовхала. Позорище! Хоча, про що це я… Оленка цнотливістю ніколи не вирізнялася, вже я-то знаю!
Костя з Оленою тільки посміювалися над цими підступами. Навіть якби Оленка стояла в мішку з-під картоплі, вона все одно затьмарила б їх усіх. Зовнішність у нареченої і справді була приголомшливою: бездонні волошкові очі в обрамленні хмаринки світло-русявого волосся, правильні риси обличчя і струнка фігурка.
Характер Олені дістався воістину ангельський. Вона анітрохи не зазнавалася. Зате була жіноча гордість, почуття власної гідності. Загалом, ціну вона собі знала, але не намагалася стрибнути вище голови.
Півроку прожили молоді собі на втіху, коли Оленка в один прекрасний ранок по-буденному повідомила чоловікові про дитину, разом пораділи, посперечалися щодо імен і почали збиратися на роботу.
Звичайно, Костик новині про те, що скоро стане батьком, радів. Почуття для нього було абсолютно новим. На появу малюка на світ чекали не тільки обоє батьків, а й інші його найближчі родичі.
Після появи дитини усе різко змінилося.Дружину ніби підмінили. Костя вважав, що він прекрасно піклується про Олену і малюка. Частково це було правдою.
Костя з ранку до ночі пропадав на роботі, намагаючись заробити всі гроші світу для своєї сім’ї. А натомість вимагав тільки, щоб його годували, коли він приходив зі служби і не навантажували дурними проблемами.
Костя не розумів, чому дружина від нього вимагає участі в якихось домашніх клопотах. Хіба мало того, що він щодня ходить на роботу, повертається звідти втомлений і приносить у сім’ю непогані гроші?
Варто було тільки чоловікові переступити поріг рідної домівки, як Олена одразу ж бігла до передпокою і говорила:
– Ну нарешті ти повернувся! Переодягайся і посидь трохи з малюком, я ванну наберу, полежу. Втомилася сьогодні, сил немає.
Костик спочатку не протестував. Він слухняно скидав взуття, одягав домашній спортивний костюм і йшов у дитячу. Олена з’являлася за півгодини, спокійно переодягалася і вкладала спати дитину.
Потім подружжя удвох вечеряло. А потім Костик помітив, що дружина стала нахабніти, потихеньку Олена почала делегувати йому і свою “жіночу” роботу. Могла попросити помити посуд після вечері або протерти підлогу на кухні.
– Костику, ти кетчуп пролив? Витри, будь ласка. Плями некрасиві на лінолеумі залишаться.
– Костя, помий посуд. Усього дві тарілки і два кухлі. Втомилася я сьогодні, піду приляжу.
– Костя, там цілий кошик брудної білизни накопичився. Закинь її в машинку. За кольорами можеш не сортувати, білого там нічого немає.
Кілька місяців промаявшись, Костя став обурюватися. Він не розумів, чому він повинен і на роботу ходити, і вдома щось робити. Адже дружина весь день проводить із дитиною, у неї безліч вільного часу!
Що, немовляті багато треба? Тільки поїсти й поспати. З ним особливо й возитися не треба. Ні грати, ні читати, ні писати поки що не потрібно. Від чого дружина так втомлюється?
На чергове прохання закинути білизну в пральну машинку Костя огризнувся:
– Олено, закинь сама! У мене сьогодні день важкий був, я мрію тільки про одне, якомога швидше прийняти горизонтальне положення. На підприємстві НС, робітник один знехтував технікою безпеки і мало не покалічився. Перевірка тепер загрожує! Я і так на нервах, а тут ти ще зі своєю брудною білизною!
Тоді між подружжям і стався перший серйозний скандал. Олена змінившись в обличчі, закричала так голосно, що Костик від несподіванки навіть здригнувся.
– А мої проблеми тебе не хвилюють? Ти не хочеш запитати, як пройшов мій день? Чому весь час на щось скаржишся? Чоловік ти чи хто?
Претензії дружини Костянтин не зрозумів. Що він зробив не так? Чому Олена на нього кричить? Що сталося?
Нарочито спокійним голосом Костик у дружини запитав:
– Олено, а ти чого така зла?
– Тому що випрошуєш, – визвірилася Олена, – по-твоєму, тільки ти один втомлюєшся? Інші що, не люди? Як мені набридло твоє постійне ниття! Я теж втомлююся, уяви собі. Спробуй посидь із маленькою дитиною в чотирьох стінах, побігай туди-сюди.
Та я по квартирі за день пару кілометрів точно намотую! Ти, значить, право на відпочинок маєш, а я – ні? Я попросила тебе про щось неможливе? Просто відчинити дверцята пральної машини, закинути туди білизну, зачинити їх і натиснути на кнопку. Ти і з цим не впораєшся?
Кості несподівано стало прикро. Дружина ніколи раніше з ним у такому тоні не розмовляла, Олена завжди ставилася до нього з повагою. Грубості дружини чоловік терпіти не мав наміру. Досить різко їй відповів:
– Бач ти, мучениця! Так напрацювалася, що до ванної дійти не можеш? Дозволь запитати, а що ти робиш? Наскільки я знаю, вдень у тебе є час навіть на сон! Я позавчора тобі в обідню перерву набрав, ти слухавку не взяла.
А ввечері потім сказала, що спала. Лягла відразу ж, як сина вклала. У чому полягає складність догляду за немовлям? Слава Богу, у сучасному світі живемо. Уся побутова техніка є. Готує мультиварка, їжу розігріває мікрохвильовка, речі пере машинка.Пелюшками ти не користуєшся,підгузки купуємо дитині. Що складного?
Посварилося подружжя дуже сильно. Кілька днів потім одне з одним не розмовляли. Вибачився першим Костик, чоловік все-таки не міг собі пробачити грубості щодо дружини.
Деякий час усе було добре: Олена не лютувала, Костик теж намагався зайвий раз дружину на емоції не виводити. А через тиждень усе повернулося.
Олена чомусь не хотіла розуміти, що Костя теж для сім’ї старається. Усіх його зусиль вона просто не помічала. Костя став помічати, що його дружина перетворилася на прискіпливу, примхливу, дріб’язкову й егоїстичну особу, яка думає тільки про себе. Це було так дивно.
– Костя, скільки разів я просила тебе, щоб ти закривав тюбик від зубної пасти! І я давно помітила, що ти ніколи нічого не закриваєш. Я тут банку з соусом узяла, а вона вилилася, тому що ти кришку як слід не закрив. І мені довелося мити підлогу, а мені важко нагинатися зараз!
– Костя, у нас закінчуються підгузки, а ти знову не купив, а я тебе просила! Тобі що, складно заїхати в магазин дорогою додому? Чому ти завжди все забуваєш? Чи ти спеціально це робиш? Ти хочеш мене розлютити?
– Костя, не дихай на мене, від тебе дуже неприємно пахне. Ти що, зуби забув почистити? Ти знову збираєшся виводити мене з себе?
І так протягом кількох місяців. Костя починав не на жарт дратуватися.
– Та що таке, врешті-решт?! – сказився чоловік, – ти сидиш удома, тобі не доводиться їздити на роботу і догоджати безглуздим клієнтам тільки тому, що вони можуть принести прибуток твоїй компанії! Невже так складно прийняти втомленого чоловіка ввечері як слід?
Костя так думав, але вголос своїх думок не висловлював. Просто він один раз після великої сварки висловив невдоволення сирниками, а потім довго слухав крики дружини. Олена замкнулася у ванній, вийшла звідти заплакана і з дуже нещасними очима.
Усе якось само собою виходило з-під контролю. Костя вже не знав, як йому реагувати на закидони. Вона то плакала, то кричала, то мовчала цілодобово.
Повернувшись одного разу з роботи, він застав її з келихом червоного в руці.
– Ти зовсім чи що? – Костя різко вибив келих із рук дружини.
– Мені все набридло,- Олена присіла навпочіпки і почала збирати кришталеві уламки, – якось я повинна відволікатися від цих сірих буднів. Це мене заспокоює. Веселить, я б сказала. Відволікає.
– Начхати мені, що тебе веселить. Ти годуєш мою дитину! Ти розумієш, що робиш? – озвірів Костя.
– Мені все одно. Ти мене не кохаєш. Я зробила помилку. Нічого не хочу більше.
Костик розумів, що дружина замикається в собі. І при цьому не розумів, що він робить не так. Усі ж так живуть! Абсолютно у всіх сім’ях є чіткий розподіл праці: жінка підтримує вогонь у сімейному вогнищі й виховує дітей, а чоловік видобуває ресурси, необхідні для комфортного життя…
Ранок вівторка почався огидно. Напередодні Костя знову посварився з дружиною, вони наговорили одне одному зайвого. Вранці Олена з ним не розмовляла. Костя, відкинувшись у крісло, думав про щось своє, коли задзвонив телефон:
– Костянтине Ігоровичу, до вас Людмила Натанівна прийшла, – повідомила Кості секретарка.
– Запросіть, – велів Костянтин.
До Кості на роботу прийшла мати. Рідко вона до нього заглядала, але її пам’ятали і поважали на підприємстві. Компанію багато років тому заснував батько Кості, і мама там відпрацювала майже п’ятнадцять років.
– Привіт, синку, – входячи до кабінету, привіталася Людмила Натанівна, – давно ти не дзвонив. Вирішила до тебе зазирнути. Не завадила?
– Проходь, мамо. Сідай. Вибач, я останнім часом замотався. Стільки всього навалилося…
Людмила Натанівна пильно подивилася на сина і несподівано вимовила:
– Я вже приблизно уявляю, що в твоєму житті коїться. Власне, я з цього приводу до тебе і прийшла. Костику, що коїться у вас із Оленою? Я вчора онука провідати приходила, мені здалося, що вона… якась не така! Розсіяна, чи що. Розкажи мені, що у вас відбувається?
Костик підхопився і забігав по кабінету:
– А що розповідати, мамо. Сама ж знаєш, як це буває… Сімейний човен розбивається об каміння побутових негараздів… Знаєш, я не впізнаю Оленку! Вона така класна була, а зараз…
По кілька днів один і той самий одяг носить, ні зачіски, ні манікюру… Лише пиляє мене через усілякі дурниці… До себе не підпускає. Два тижні вже обідаю, вечеряю в кафе, вдома хаос… Набридло. Піду я від неї. Буду аліменти платити, із сином по неділях спілкуватися…
Людмила Натанівна в задумі поправила локон, що вибився з ідеально укладеної зачіски. Жінка уважно слухала сина.
– Вона вживає, мамо! Я все частіше й частіше її ловлю із запахом. Природно, я з цього приводу закочую скандал. Вона дитину годує! Якщо Оленка дитині нашкодить, я її в порошок зітру. Забуду про те, що колись сильно її кохав!Людмила Натанівна зітхнула:
– Костику, сядь, будь ласка. Від твоїх стрибків у мене мігрень скоро почнеться. Будь ласка, вислухай мене. Я хочу тобі розповісти одну вкрай цікаву історію.
Багато років тому у мене теж розвинулася депресія. Тепер-то я знаю справжню причину, а тоді перелякалася. Розумієш, гормони мають величезний вплив на настрій людини. Пам’ятаєш, будучи підлітком, ти викидав різне? Так от, у жінок майже те саме. Коли сповільнюється вироблення прогестерону й естрогену, активізується пролактин…
– Мамо, позбавь мене цих пояснень, – роздратовано кинув Костик, – я прекрасно пам’ятаю, що ти за професією біохімік. Може, ми не будемо вплутувати в сімейні стосунки всякі гормони? Вона дуріє не від цього!
– Добре, синку. Давай по-іншому. Ти, напевно, не в курсі, що ти в нас міг би й не з’явитися на світ?
– Це як? – здивувався Костя, – натякаєш, що ви з батьком мене не планували?
– Взагалі – ні. Ми були на межі розлучення після появи твого старшого брата. І в нас була точно така сама ситуація, яка зараз у вас із Оленою. Я перебувала в найжорстокішій депресії. Після чергового скандалу зібрала речі і пішла до матері.
– До бабусі?
– До бабусі. А за два тижні згадала, що забула в сімейному гнізді кілька пам’ятних штучок. Відчинила двері своїм ключем, зайшла і бачу картину маслом, твій тато ліг усім тілом на офісний стілець і катається. Пам’ятаєш, такий стояв у нього в кабінеті? Ну, тобто, мені так спочатку здалося, що катається. А потім він на мене глянув, і я зрозуміла, що неспроста катається.
– Не зрозумів, мамо…
– Він спину зірвав. Ми дачу тоді будували. Вантажники викинули мішки з цементом, поки його не було, біля ділянки і поїхали, а він усе сам перетягнув. Мабуть, після нашого розставання йому хотілося кудись виплеснути емоції. І ось він не розрахував сил і придбав міжхребцеву грижу.
– І що далі? Який зв’язок між грижею тата і нашою з Оленою гризнею?!
– І я, коли побачила цей вселенський біль у його очах, вирішила залишитися. На цьому кріслі він їхав у туалет. Бо стоячи не міг – біль був дикий, нестерпний. Я його виходила, сама колола знеболювальне, сама виносила судно. Потім, коли йому стало легше, стали займатися лікувальною фізкультурою. Турнік повісили на стіну.
– І?…
– Багато розмовляти ми почали один з одним. Він говорив про себе, про те, що відчував після того, як я пішла, а я розповідала про свої почуття і про свій біль. Він почав розуміти мене, а я – його. Виходить, що мене зупинило співчуття, а назавжди залишитися поруч із ним я вирішила тому, що нарешті зрозуміла, що він відчував. А потім уже ти з’явився.
– І що, мамо, мені тепер потрібно спину зірвати? – вимовив Костя, починаючи смутно розуміти, що мала на увазі мати насправді.
– Зовсім необов’язково, синку. Поговори з нею. По-людськи, як раніше. Нагадай їй про те, що вона – твоя половинка. Умов сходити до фахівця. Це раніше депресію не лікували, стільки жінок через неї страждали…
І почни їй допомагати, Костя! Без прохань і нагадувань. Побачив брязкальце на підлозі – нагнися і підніми. Секундна справа, а стільки нервів вам обом заощадить.
Мама пішла, а Костя до кінця робочого дня обмірковував її слова. Можливо, він і справді робить щось не так.
Того ж вечора Костя зайшов у квіткову крамничку і вибрав букет для Олени. Її улюблених білих троянд не було, тому він узяв лілії.
– Тобі, люба! – вручив подарунок одразу, щойно Олена відчинила йому двері.
Олена притиснула до себе букет і недовірливо глянула на Костю.
– Мені? З чого це?
– Просто тому що кохаю.
Олена кілька хвилин дивилася на квіти, а потім у голос заридала. Кості вдалося викликати дружину на розмову після вечері, хоча вона намагалася чинити опір і вередувати.
– Мені справді хочеться знати, що ти відчуваєш. Будь ласка, поділися зі мною. Обіцяю, що слухатиму уважно. Оленко, давай разом вирішувати наші проблеми?
Розмовляли до третьої ранку. Кілька разів Олена тікала годувати дитину, потім поверталася, і діалог поновлювався. Костя відкрив для себе багато нового, раніше він був упевнений, що Олена спеціально знущається з нього.
Ця розмова по душах стала одкровенням і для Олени. Вона зрозуміла, що Костя щиро кохає її, але не завжди розуміє. Адже правда кажуть, що чоловіки натяків не розуміють.
Обидва після розмови відчули полегшення. Спільно вирішили проводити подібні бесіди якомога частіше. Будь-які розбіжності відтепер припиняють на корені.
Костик одразу попередив друзів, що приїхав ненадовго.
– Кость, просто поговорили і все?! Може і мені зі своєю Танькою за стіл переговорів сісти? – запитував на черговому зборі друзів Сергій, – а то пиляє!
– Спробуй, гірше точно не буде. Навчися, Сергію, Тетяну слухати. Це в сімейному житті найголовніше. Гаразд, друзі, поїду я. Сьогодні в нас із Оленою невеличке свято. Ми вдвох у кіно йдемо. Не хочу спізнюватися!