– Нікому не дозволяй керувати тобою і вказувати, як буде правильно: ні мені, ні моїй мамі… зовсім нікому
– Сергію, забіжи, будь ласка, в магазин дорогою. Я хліб купити забула, самі не їмо, а для гостей, напевно, потрібно.
– Добре, – бадьоро відповів чоловік, і Ася посміхнулася.
– Так, і молоко ще візьми. Раптом, комусь для чаю знадобиться. Ні, краще вершки, напевно. Адже твоя мама з вершками любить чай і каву.
– Усе візьму, не турбуйся, – сказав Сергій, – Я ще тобі допомогти встигну, а ти поки що собою займися, а то знаю тебе. Будеш до останнього метушитися і забудеш зачесатися.
– Та в мене вже готово все, – Ася розсміялася, – і ти не повіриш, навіть зачіска!
– Ну і чудово! І я тобі вірю! Завжди вірю тобі, інакше став би я одружуватися?
Ася скинула виклик і знову почала ходити будинком, перевіряючи, чи немає десь порошинки, чи добре промаринувалася курка, чи достатньо настоявся оселедець під шубою. Переконавшись, що все гаразд, жінка переодяглася у святкову сукню і стала чекати гостей.
Незабаром будинок заповнився голосами. Гості вітали молоду сімейну пару з новосіллям, бажали їм не зволікати з дітьми, щоб у домі чувся тупіт маленьких ніжок.
Сергій з любов’ю дивився на свою дружину і радів, думаючи як сильно йому пощастило з нею. Ася була не просто красуня, але ще й справжнісінька розумниця. Стільки всього встигала зробити і не через те, що так потрібно, а просто їй подобалося піклуватися про чоловіка, про затишок у домі та мати гарний вигляд.
Про кращу дружину Сергій і мріяти не міг. Та що там казати – йому всі друзі заздрили, а ті, що ще не встигли обзавестися другою половинкою, запитували, чи немає в Асі такої ж подруги.
Поступово гості почали розходитися. Хтось ще сидів у саду, розмовляючи про все підряд, а хтось поїхав додому. Подружжя виглядало втомленим, але це була приємна втома. Як же добре – приймати гостей у власному домі!
– Просторий будинок купили, молодці. Місця всім вистачить, – окинувши велику вітальню поглядом, сказала свекруха. – Це ви правильно подбали про те, щоб із нього було два виходи. Мені подобається. Ну, гаразд, поки облаштовуйтеся, ми з Ганнусею до вас через тиждень переїдемо. Потрібен же вам час, щоб пожити удвох і насолодитися сімейним життям.
Ася впустила з рук рушник. Вона дивилася на Ольгу Борисівну, але слова тієї повторювалися в голові, немов мелодія заїлої платівки.
– До нас? – здивовано запитала Ася і покосилася на чоловіка, який виглядав не менш шокованим, ніж вона сама.
– До вас. Тут розташування гарне. Вам поки що такі хороми ні до чого на двох. Усе-таки діти ще не з’явилися, а коли з’являться, то допомога теж зайвою не буде. Ми займемо праву половину. Там сонця більше, а я люблю квіти розводити. Ну, якщо ви вже дуже хочете там жити самі, так і бути, залишимося в лівій.
Ася проковтнула в’язкий клубок, що підступив до горла в цю мить, і повільно присіла на стілець. Серце гулко калатало, ганяючи кров по венах. На лобі проступили крапельки поту. Давненько жінку так сильно не кидало в жар без хвороби.
– Мамо, з чого ви вирішили взагалі переїжджати до нас? У вас квартира є, – перервав тишу, що утворилася, Сергій.
– Ну і що, що є! Вона нікуди не дінеться, але квартира не будинок. Самі ви щось не квартиру купили. До того ж, звідси сестрі твоїй до університету буде добиратися куди зручніше, зовсім недалеко ж.
Ольга Борисівна зітхнула і потерла перенісся, немов збираючись із думками.
– Я не хотіла розповідати, щоб ти не розлютився, але Ганна злетіла з бюджетного місця. Усе через цього хлопця, який бігав за нею, кола навколо будинку нарізав. Звів він її з розуму своїми солодкими промовами, а як отримав бажане – кинув.
Сестра твоя страждала, тому не до навчання їй було. Ось і позбулася можливості вчитися безкоштовно. Оплачувати мені їй університет важко. Зарплата не така велика, та й накопичень зробити не встигла за своє життя. Ось і подумала, що так буде вигідніше всім нам.
Хіба я не права? Квартиру здам, щоб сестрі твоїй навчання оплачувати, будемо жити разом. За таким будинком стежити одній Асі важко буде, ми з Ганнусею допоможемо. Поруч будемо, тож не занудьгуєте.
Ася ще раз подивилася на чоловіка. Вона не хотіла б сваритися зі свекрухою і псувати стосунки, тому що складалося спочатку все, начебто, непогано… але й мовчати, роблячи вигляд, що все гаразд, не змогла б. Ася хоч і вміла обходити гострі кути, але завжди залишалася прямолінійною людиною.
– Ви не проти, якщо я вас наодинці залишу? Піду, запитаю, може, наші гості ще чогось хочуть.
Ася пішла, не дочекавшись відповіді. Вона вийшла на ґанок і затрималася за перила, бо від слів Ольги Борисівни заштормило. Невже Сергій не розповів, як вони купили цей будинок?
Свекруха вже встигла налаштувати свої плани… і як вона реагуватиме далі? Ольга Борисівна була матір’ю Сергія, його близькою людиною, тож ображати її не хотілося, але й дати бажане їй ніхто не міг. Та навіть якби цей будинок повністю належав їм. Ася не хотіла жити разом зі свекрухою, розуміючи, що спільне проживання внесе серйозний розлад.
На відстані якось простіше. Хіба може бути дві господині на кухні? А Ольга Борисівна навряд чи захотіла б жити зовсім окремо. Ні… такого щастя Асі точно не потрібно.
Вечірнє повітря було наповнене ароматом квітучих у саду троянд. Ася на мить прикрила очі, розслабляючись і насолоджуючись таким чудовим запахом. Як же добре було!.. Свіжо.
Вона завжди мріяла жити в приватному будинку, виходити на подвір’я вечорами з кухликом чаю та цікавою книжковою і відпочивати. І ось ця мрія здійснилася. З матір’ю своєю Сергій напевно розбереться сам, а Ася занадто втомилася з приготуваннями до свята, щоб тепер ще й тріпати нерви. Вона пішла, як і планувала, до друзів, які сиділи неподалік, щоб запитати, чи не надумали перекусити що-небудь ще.
– Що ти сидиш як у воду опущений, ти хіба не радий? Я одразу сказала Таньці, тітці твоїй, що не просто так у хаті два входи – ти про матір подумав, щоб не жила далеко від сина сама-самісінька.
Ну а що? Сестра твоя заміж вискочить скоро, а мені одній тужити? Адже я вам усе своє життя присвятила. Після відходу вашого батька ні на кого з інших чоловіків і не дивилася зовсім.
– Мамо, ти просто все не так зрозуміла…
– Що я не так зрозуміти могла? А-а! Ти втомився, тому й сидиш з опущеною головою? Ну, це нічого! Відпочинеш. Скоро гості поїдуть, спати ляжете, а ранок вечора мудріший. Мені теж потрібно їхати. Зранку почну збирати речі, та оголошення про оренду додам.
– Не поспішай так із додаванням оголошення… Просто розумієш…
Сергію важко було говорити. Мати завжди дивилася на сина, як на чоловіка, який багато чого досягне у своєму житті. Вона покладала на нього великі надії, хоч із таким тягарем важко жилося.
Доводилося відповідати і часом це позбавляло якихось радощів життя. Звісно, Сергій не намагався навіть брехати і виставляти себе кращим, ніж він є насправді. Свого часу він відмовився від своєї частки у квартирі, коли потрібно було ділити спадщину.
Ольга Борисівна казала, що чоловік усього має досягти самостійно, і Сергій у це вірив. Тепер мама зробила неправильні висновки, навигадувала собі всякого, і важко було розбивати її надії.
– Чому не поспішайте? Ви хочете пожити самі довше? Що ж… можу зрозуміти. Це справа молода. Ну, якщо так, то скажи, скільки вам часу потрібно.
– Мамо, у вас із сестрою не вийде сюди переїхати, бо це не наш дім. У сенсі, не весь наш.
Ольга Борисівна ахнула, обхопивши голову руками.
– Невже обдурив і взяв в оренду? Ти ж казав, що заробив, і в Асі твоєї якісь накопичення були.
– Заробив, вірно… Але тільки на половину будинку.
– Тобто як це? На половину? А кому ж друга належить? Тільки не кажи, що її ще продавати будуть. Ви ж усе показували.
Сергій встав, підійшов до столу і взяв склянку води, залпом осушивши її.
– Такого я не скажу, звісно. Друга половина будинку належить батькам Асі. Вони за місяць переїжджатимуть.
Ольга Борисівна миттєво зблідла. Повітряні замки, збудовані в її голові, миттєво зруйнувалися. Жінка вже уявляла, як вона житиме в цьому будинку, які клумби обов’язково пересадить на свій розсуд. Оскільки вона мати господаря будинку, то Ася повинна була підлаштовуватися під її побажання!..
А тепер що ж це таке виходило? Не можна було нічого вдіяти. Звичайно, винна була сама. Син не казав, що купив увесь будинок, лише те, що вони з Асею придбали власне гніздечко, яке облаштують під себе.
– Але чим же ти думав? Ти хоча б уявляєш, як воно жити з батьками дружини? Вони ж тебе заклюють! Життя спокійного не дадуть! Будеш на побігеньках, виконуватимеш усі їхні накази.
– А ти саме так планувала ставитися до Асі? Якби ви з сестрою переїхали сюди?
Сергій суворо подивився на матір. Бліда як полотно, вона мовчки пожувала губами, немов намагаючись підібрати слова.
– Я мала б на те право, бо мати господаря будинку. Невістка завжди має догоджати своїй свекрусі й робити все, щоб догодити. Тоді й у вас у домі буде мир і спокій. Але це одне…
Інше, коли тобі не дозволять стати господарем. А її батьки точно вам спуску не дадуть. Сядуть тобі на шию і будуть поганяти – запам’ятай мої слова!
Сергій похитав головою. Якби вони купили цей будинок для себе, і мати переїхала до них, вона точно зіпсувала б їхні з дружиною стосунки. Навіть зараз не соромилася визнавати цього. На відміну від батьків Асі, які не планували навіть втручатися в життя молодих.
Вони все життя мріяли подорожувати, і тепер така можливість з’явилася. Саме з цієї причини вирішили купити один будинок на двох, щоб їхня половина завжди була під наглядом, адже будуть рідкісними гостями у власному домі. Утім, говорити про це Сергію не хотілося.
– Загалом, ваш переїзд не відбудеться. Яким господарем будинку я стану, не повинно тебе турбувати, мамо. Я якось впораюся, а що з приводу сестри – перестань так із нею возитися.
Якщо Ганна по дурості своїй втратила бюджетне місце, нехай влаштовується на підробіток і оплачує навчання. Або йде з незакінченою вищою. Наскільки мені пам’ятається, вона взагалі не хотіла вчитися, а ти змусила її.
Ольга Борисівна заявила синові, що вказувати, як їй поводитися зі своєю улюбленою донькою, він не має права, як і вирішувати за Ганну.
Вона виявилася глибоко ображеною, бо всі надії розсипалися, тому попрощалася із сином і поїхала додому.
Гості розійшлися, і молоде подружжя залишилося наодинці у своєму новому затишному гніздечку. М’яко погойдуючи дружину на садовій гойдалці, Сергій усміхався, дивлячись на небесний купол, всипаний зірками. Від неприємних відчуттів не залишилося й сліду.
Спочатку чоловік відчув провину, але незабаром зрозумів, що нікого не обманював, і всі свої висновки його мати зробила самостійно. А ще ця ситуація дозволила йому зрозуміти, від чого він має захистити свою дружину.
– Що б не відбувалося, ти не повинна мовчати. Домовилися?
– Мовчати? Про що ти? – Ася здивовано подивилася на чоловіка.
– Нікому не дозволяй керувати тобою і вказувати, як буде правильно: ні мені, ні моїй мамі… зовсім нікому. Домовилися?
Сергій пояснив дружині, що не хотів би, щоб та намагалася виглядати гарною в очах його матері, навіть якщо не згодна з її судженнями. Він засуджував поведінку матері й бажання змусити невістку стати її покірною рабинею.
Вони з дружиною були рівні, і чоловік бажав, щоб його кохану поважали, а не підлаштовували під себе.
– Обіцяю, що такого не буде. У всього є своя межа. І якщо мені щось не сподобається, я говоритиму про це прямо, а не мовчатиму. Ти ж мене знаєш!
На цьому й домовилися.
Ольга Борисівна ще якийсь час позлилася на сина, але він залишався її сином, тож спілкуватися з ним вона не припинила, а спроби загнати невістку під каблук успіху не мали, бо обіцянку, яку вона дала чоловіку, Ася виконувала просто чудово, а Сергій оберігав її, як найрідкіснішу у світі цінність