Цей спів не зачепить тих, для кого війна скінчилась. Тих, хто цинічно зараз краде. Тих, хто хоче перемир’я. Тих, хто дає хабарі, щоб втекти з країни. Тих, хто здає наші позиції. Тих, хто не допомагає нічим нашій армії… ВІДЕО
Це моє НАЙВАЖЧЕ інтерв‘ю з усіх. І ВПЕРШЕ герой розмови не зможе сам прочитати текст, який я зараз пишу
Я розридалась під час запису….
Переді мною на лікарняному ліжку сидів Андрій Смоленський «Апостол». Він не бачив мене, коли ми говорили, бо під час виконання бойового завдання аеророзвідник 47 окрема механізована бригада втратив повністю зір. У нього немає частково верхніх кінцівок і чує він десь відсотків на 30…
Але до цього всього в молодого ІТ-івця був шикарний голос. І він навалював драйвовий фанк…
І ось під час запису він починає співати дуже красиву пісню дуже хриплим голосом…Це неможливо слухати без сліз.
Я майже ніколи не жалію хлопців військових, зазвичай возвеличую. Але в цьому випадку мені стало його дуже шкода.
Шкода його молодості, шкода покаліченого життя, шкода, що у нього все так склалось…
Цей спів не зачепить тих, для кого війна скінчилась. Тих, хто хоче перемир‘я. Тих, хто цинічно зараз краде. Тих, хто дає хабарі, щоб втекти з країни. Тих, хто здає наші позиції. Тих, хто не допомагає нічим нашій армії…
Андрію, я бажаю тобі швидкої реабілітації попри те, що ти досі не знайшов медичного центру, який може тобі допомогти, ані в Україні, ані за кордономТерпіння твоїм близьким і удачі твоїм побратимам.
Ти сильніший за кожного з нас…
Посилання на розмову ВІДЕО
Р.S. А ще ми з Андрієм дуже хочемо допомогти його підрозділу, тому лишаю банку ТУТ
Давайте, не будемо байдужими…
о