Олексій повернувся додому з роботи. – Мамо, я вдома! – гукнув він, як тільки зайшов в коридор. За хвилину, в коридорі зявилася мати, виглядала вона дуже схвильовано. – Привіт, синку! – сказала вона. – Мамо, у тебе щось сталося? – одразу запитав, він помітивши схвильована обличчя матері. – Ой, сину, у нас гості, – несподівано сказала мама. – Які ще гості, ти про що? – не зрозумів Олексій. – Іди на кухню, сам все побачиш, – якось підозріло додала жінка. Олексій швидко роззувся, зайшов на кухню і…застиг від побаченої картини

– Мамо, що відбувається? І що цей… тут робить, га?! — Олексій, який щойно повернувся з нічної зміни, з невдоволенням

Читати далі

«У білій сукні нареченої та з животом — це rаньба і сором» — сказала свекруха, але бабуся мого чоловіка моментально поставила її на місце.

Ми з чоловіком зустрічалися п’ять років до весілля, а мешкали разом три роки. Ми хотіли одружитися, але у нас не

Читати далі

Ірина повернулася додому з роботи, зайшла на кухню, і побачила там чоловіка. – О, а ти чому тут сидиш? – запитала вона. – Думаю, – тихо промовив Віктор. – Про що думаєш? Щось сталося? – захвилювалася дружна, помітивши, що чоловіка явно щось хвилює. – Думаю, що мені робити з ось цим, – невдоволено сказав Віктор і поклав на стіл якийсь конверт. – Що це? – здивувалася дружина. – Можеш подивитися… Я думаю, що тобі теж варто це знати, – уїдливо сказав чоловік. Ірина підійшла до столу, взяла конверт, вийняла з нього акуратно складений аркуш паперу, розгорнула його, прочитала і… застигла від прочитаного

– З’явилася?! Я думав, ти сьогодні ночуватимеш на своїй роботі залишишся! – почула Іра, не встигнувши переступити поріг квартири. –

Читати далі

Борис Іванович доїдав шматок білого хліба, запиваючи компотом. Раптом його погляд зупинився на літній жінці, яка обідала за сусіднім столом. Її обличчя здалося йому знайомим… Борис Іванович взяв хустинку з кишені, зняв окуляри і витер їх. Після цього він знову подивився на жінку. Вона була явно новенькою, бо він знав усіх у цьому будинку для літніх людей. Жінка помітила, що за нею спостерігають. Вона щось прошепотіла, і Борису здалося, що по губах він прочитав своє ім’я… – Просто здалося, – вирішив чоловік. Однак незабаром, жінка сама підійшла до нього! – Борю, невже це ти?! – запитала вона. Борис застиг від несподіванки

Борис Іванович неквапливо доїдав шматок білого хліба, запиваючи компотом, коли раптом його погляд зупинився на тоненькій літній жінці, яка обідала

Читати далі

Ганна готувала вечерю, коли пролунав дзвінок у двері. – Кого це принесло! – здивувалася дівчина, глянувши на годинник. Вона вийшла в коридор, відкрила двері і побачила на порозі свого друга Михайла. – Привіт, – сумно посміхнувся він. – Можна я зайду? – Привіт! Звісно заходь. У тебе щось сталося? – захвилювалася Ганна, помітивши, що Михайло дуже засмучений. – Ганно у мене проблеми! Серйозні проблеми! – раптом сказав чоловік, заходячи у квартиру. – Я у тебе поживу, якийсь час? – Михайле, та що ж сталося? І чому ти вирішив у мене жити? – Ганна здивовано дивилася на свого друга, не розуміючи, що відбувається

Кажуть, що між чоловіком та жінкою дружби бути не може. Ганна знала, що це неправда. З Михайлом вони були в

Читати далі

Віктор повернувся додому з роботи. Чоловік припаркував свій автомобіль біля підʼїзду, вийняв з багажника пакети з продуктами і зайшов у будинок. Він швидко піднявся до своєї квартири, відкрив двері своїм ключем, зайшов в коридор. Тільки-но Віктор переступив поріг, одразу зрозумів, що тут щось не те. Зазвичай Настя радісно біжить зустрічати, а тут, тиша. Лише голоси долинають із кухні. – У нас що, гості? – здивувався він прислухаючись до голосів. – Точно, гості! Цікаво, хто?! Віктор підхопив пакети з продуктами, відкрив двері на кухню і застиг від побаченої картини

Віктор виріс у забезпеченій родині. Батько його був власником великої компанії, мати – редактором великого видання. Жили вони у гарному

Читати далі

Світлана швидко крокувала вокзалом, тягнучи за собою невелику валізку. Вона явно запізнювалася на потяг. Попереду на неї чекало нове життя… Світлана кинула погляд на годинник – до відправлення поїзда залишилося 3 хвилини! І вона побігла. Світлана не стала роздумувати і шукати свій вагон, а просто застрибнула в останній. – Та що ж ви спізнюєтеся! – обурилася провідниця. – Давайте квиток, я перевірю, чи в той поїзд ви сіли. І тут Світлана щось відчула – хтось за нею теж заскочив у цей останній вагон. – Тримайте, – провідниця простягла квиток Світлані. – Тепер ви. Давайте свій квиток. Світлана озирнулася на ще одного пасажира і застигла

– Не розумію, що ти чекаєш? Тобі давно час застрибнути у вагон поїзда. Ти ж не молодієш! – Настя запитально

Читати далі

Ольга закривала огірки в банки, як раптом задзвонив телефон. Вона поговорила по телефону з донькою і вийшла на веранду. На столі вона побачила закриту банку огірків, а на ґанку… На ґанку сидів її Олег! Він лагодив табуретку. – Тріщинка зʼявилася, я зараз, поремонтую, – сказав він. Ольга застигла. Вже кілька місяців, як Олег пішов від неї до іншої

Ольга розгублено складала речі Олега у велику валізу. Він почав робити це сам, але Ольга скривилася і відсунувши легенько чоловіка,

Читати далі

Марія з бабусею готувала на кухні вечерю. – Бабусю, я така рада, що ти завітала до нас у гості, – не могла натішитися жінка. Відкрилися вхідні двері. Додому повернувся Андрій. – Марія, можна тебе на хвилину! – сказав чоловік, заглянувши на кухню. Марія вийшла до чоловіка. Андрій провів її до кімнати і зачинив за собою двері. – Коханий, щось сталося? – захвилювалася дружина. – Значить так… Постели бабусі своїй на кухні сьогодні. Спатиме вона виключно на підлозі! – несподівано сказав Андрій. – Як на підлозі? Чому? Ти що таке говориш? – Марія здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

– Марія, ти чого копаєшся так довго? Скільки я повинен чекати на свою краватку? – Марія перестала прасувати краватку і

Читати далі

Тамара повернулась жити у рідне село. Діти купили їй на ювілей пів будинку. – Мамо, тобі подобається? – запитав її син Євген. – Мене все влаштовує! – сказала Тамара. Вона пройшлася по селу, познайомилася з сусідами. Вони сказали, що самі міські, а тут живе їх дід. Коли приїхав дід-сусід, Тамара побачила його здалеку – сива борода, кепка на голові… Чоловік став біля паркану, довго дивився на Тамару, як та клопочеться на подвір’ї, і раптом гукнув її: – Тамарко, це ти, чи що?! Тамара підійшла до паркану, глянула на дідуся й застигла, нічого не розуміючи

Подарунок на ювілей від дітей був очікуваним – на святкуванні вони Тамарі подарували ключі від будинку. Ну точніше – від

Читати далі