– Мамо, ми приїхали поговорити про спадщину. Якраз минає три місяці, й незабаром доведеться оформлювати документи — хто й що отримає. Ми хочемо заздалегідь визначитися, щоб потім не гаяти часу на суперечки

Марії Вікторівні навіть у найстрашнішому сні не могло наснитися, що вона так швидко стане вдовою. Вона якраз нещодавно оформила пенсію,

Читати далі

— Я піду чайник поставлю, – несподівано мирно сказала Наталка. — Не треба чайник, – Марина різко встала. – Ви не зрозуміли? Нам з’їжджати треба. Завтра! Господиня квартири попередила – якщо затримаємо оплату ще на день, речі на вулицю виставить. — І куди ви всі речі повезете? – практично запитала Олена Павлівна. – На дачу? Там же холод собачий, опалення немає. — Є грубка, – вперто сказала Марина. – І електрообігрівачі купимо. — На які гроші? – хмикнула Наталя з кухні. — Знайдемо! Діма підробіток шукає, я… я теж що-небудь придумаю

— Не зрозуміла? А хто це вирішив, що ви там жити будете? Ви в кого дозвіл питали? – здивовано дивилася

Читати далі

— Вовчику, ти де більше хочеш жити у нас чи в дитячому будинку? — Я хочу жити вдома, сам. — Але вдома тобі жити не дозволять. Тобі ж лише сім років. Так що ти маєш вибрати. — Тоді у дядька Івана

У Івана сьогодні був дуже важкий день. Він ховав сестру. Нехай недолугу, але все ж таки рідну. Вони не бачилися

Читати далі

Щоб nовністю nоринути у ат мосферу відпочинку, ми з дружиною викупили ціле купе. Одна дама з донькою зажадала у нас два вільних місця і, почувши відмову, вчинила хамським чином

Минулого літа ми з дружиною вирішили поїхати на море, а транспортним засобом вибрали поїзд. Поїздом нам потрібно було їхати 2

Читати далі

– У твоєї матері стільки грошей! – казала Валя своєму чоловіку Борису. – Вона, що нам житло не може купити? У нас же ж дитина! – Вона все багатство своєю працею заробила, – обурився Борис. – Це її все. А ми маємо самі про себе подбати. – Так тобі ж і дістанеться все, коли її не стане! Ти ж єдиний син. А нам треба все зараз, а не колись там потім… – Ми самі маємо працювати! – впевнено сказав чоловік. – Ага, від тебе дочекаєшся результату! – не вгавала Валя. Раптом скрипнули вхідні двері. Валя обернулася й застигла від несподіванки

Валя виходила заміж з розрахунку. Хотілося їй багатого життя, на хліб не масло олію, а й ікру мазати. Коротше жити

Читати далі

«Мамо, ти де була?»- Інна сиділа в парку, і просила Бога подати їй знак — що ж робити з дитиною, як раптом маленькі ручки обійняли її ззаду

Інна сиділа на лавці, опустивши голову і закривши обличчя долонями. Їй було бол яче та приkро. Її, ваrітну, покинув хлопець.

Читати далі

Оля повернулася додому з прогулянки і застала дивну картину. Її чоловік збирав речі у валізи. – Ти куди? У відрядження? – спитала вона. – Ні, – спокійно відповів Славко. – А куди? – здивувалася Оля. – Я йду. І… подаю на розлучення, – на одному подиху сказав чоловік. Оля так і застигла з курткою в руці. Мовчазне питання повисло в повітрі. – Щось не так? – спитав Славко. – Чому? – тільки й спитала вона. – А ти у свого Степана запитай! – невдоволено додав Славко. – Степана? Якого Степана? – Ольга здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

– Коли ти скажеш чоловікові, Олю? Га? Набридло озиратися, крадькома зустрічатися, – Степан глянув на жінку, що сиділа поруч із

Читати далі

Анатолій повернувся додому з роботи. – Кохана, я вдома! – гукнув він до дружини. Але Олена не відповіла. Чоловік заглянув на кухню, але дружини там не виявив. Анатолій пройшов у спальню. – Олена? Ти чому не відповідаєш? Ти що у відрядження збираєшся? – здивувався він, помітивши, що Олена збирає валізу. – Я від тебе йду! – несподівано сказала жінка. – В сенсі йдеш? – перепитав Анатолій. – Після того, що ти зробим, я з тобою жити не збираюся! Ми розлучаємося! – додала Олена. – А що я зробив?! Ти про що? – Анатолій здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Олена завжди вважала, що у сім’ї всі повинні один одного підтримувати. Саме для цього вона й потрібна. Тому коли її

Читати далі

Ольга приїхала з міста в село відвідати свою маму. Галина Василівна заслабла, але переїжджати до дочки в місто не хотіла. – Не хочу я свій дім залишати, – казала вона Ользі. – Не зможу я у місті. Тут усе таке рідне… Ольга пробула в матері кілька днів, але їй треба було повертатися. Мати вийшла її провести. – Мамо, не треба, не проводжай, занедужаєш ще! – сказала Ольга. – Зі мною все гаразд буде, ти себе бережи, доню, – сказала Галина Василівна. – Внучечку поцілуй за мене… Ольга поїхала. І тільки потім вона зрозуміла, що означали слова матері

– Які гарні… А скільки коштують? – Шістдесят всього. Беріть. Візьміть кілька – знижку зроблю! У Ольги товар гарний, яскравий.

Читати далі

Нещодавно мама до мене приїхала, і я ледь не розплакалася. Надворі холодно, мокро, а вона в тоненькій курточці, роззулася – ноги мокрі, бо чоботи діряві. А звідки нове взяти, якщо грошей немає. Поїхала мама додому, а я брата набрала. кажу, мамі треба купити новий одяг, адже свята йдуть, хоч куртку і взуття треба купити. І продуктів трохи кращих на свята треба мамі дати також. Я зрозуміла, що сама всі ці витрати не потягну, у мене ж своя сімʼя є, мені про дітей треба дбати. Але брат, замість того, щоб включитися, вмив руки і сказав, що це не його проблеми і йому самому важко

– У мами фінансові проблеми, Вадиме, нам треба скинутися і допомогти мамі, – кажу. – Великдень скоро, ми не можемо

Читати далі